Форум » Любимые биатлонисты (архив) » (1) Андрій Дериземля - Бог сборной Украины » Ответить
(1) Андрій Дериземля - Бог сборной Украины
Rebelix:
Dojdlivaia: Julia_s пишет: уже в год и пять месяцев пела: «Папа — чемпион!» Молодец какая!) Julia_s, спс за и-вью. Интересное:) ЗЫ хорошо, что в посёлке поселке на Сумщине не было футбольного тренера
Sandrine: Julia_s спасибо за полное интервью! а не за урезанное,как на спортс.ру
Julia_s: Всегда пожалуйста
Julia_s:
Julia_s: Андрій Дериземля: Можливо, поїдемо на літню першість світу Андрію, нещодавно ви разом із чоловічої збірною повернулися з тренувального збору в білоруському Логойську. З якими враженнями повернулися до України? Насправді нічого особливого під час збору не відбулося: звичайний традиційний збір. Тренувалися, займалися ролевим кросом. Єдине—від початку збір планувався проводитися в Раубічах, однак там виник дефіцит із вільними номерами в готелі, тому ми вирішили перемістилися в Логойськ, хоча на рівень збору не вплинуло. Нині я разом з командою вже знаходжуся в Алушті, а перед цим ми отримали змогу три дні побути вдома. Чи можна вважати збір в Алушті невеличким відпочинком перед вирішальним боєм на шляху до Ванкувера-2010? Так воно і є, адже збір в Алушті має більше розвантажувальний характер. От зараз ми сидимо разом із сім’єю на березі моря – спортсмени приїхали з близькими людьми, щоб побути довше разом – і насолоджуємося сонцем і літом. Словом, відпочиваємо. Тренування у нас лише вранці і через день після обіду. А от уже 15 серпня ми вирушаємо в Італію – в Антхольц. Оце вже буде справді ударний і дуже серйозний збір. Наприкінці відпустки часто виникає відчуття жалю, що відпочинок вже позаду, натомість попереду шалена робота – а у цьому сезоні навантаження, мабуть, справді будуть особливими… Ні, у мене відчуття страху перед тим, що нас чекає в цьому сезоні. Напевно, ми просто вже всі звикли до такого режиму роботу: щойно повернувся з одного тренувального збору, як одразу потрібно збиратися на інший. Фізичних навантажень на тренуваннях я не боюся. Єдине, до чого справді важко звикнути, так це те, що знову доведеться надовго розлучатися з сім’єю – практично до весни. Після Алушти у нас починаються суцільні роз’їзди. Бодай за приблизними підрахунками, скільки часу вам вдасться провести в Україні у наступні півроку? В Україні точно будемо не багато. Якось моя дружина підрахувала, що вдома я загалом буваю лише три місяці на рік. Це враховуючи весняний період, коли сезон закінчується і ми маємо відпустку. А як буде у місяці перед Олімпіадою, навіть не беруся прогнозувати – за планом у нас тренування, тренування і ще раз тренування. Зрештою, насправді не так багато залишається і до старту етапів Кубку світу. Коли вперше перетнетеся зі своїми суперниками? Торік українська збірна пропустила літній чемпіонат світу, а як буде цьогоріч? Саме під час цього збору в Алушті тренери мають остаточно вирішити питання, чи будемо виступати в серпні у німецькому Обергофі. На початках справді планувалася поїздка на літню першість, однак потім виникли проблеми із візами, зокрема не вкладалися у кількість днів, які відводяться на перебування за кордом. Та, здається, цю проблему вдалося вирішити, тому виглядає на те, що в Німеччину ми таки зможемо поїхати. Андрію, чи не було надто ризиковим кроком з вашого боку у рік перед Олімпіадою змінювати зброю, скільки часу знадобиться, щоб звикнути до нової гвинтівки? Це справді ризик, якщо зважити, що до Ванкувера-2010 залишилося менше року. Але в мене не було іншого вибору – моя попередня гвинтівка просто розвалилася. Мабуть, дерево попалося не дуже добре, воно розсохлося, потріскало. На чемпіонаті світу його взагалі повело вбік. Після повернення з Білорусі я віддав нову гвинтівку майстру в Чернігові—потрібно дещо поправити рукоятку. Що з цього вийде, побачу в Італії, хоча, думаю, по цьому вже не потрібно буде нічого підганяти в зброї – лише звикати до неї. Наталя Вихопень, Turnir.com.ua
Sandrine: Будем ждать ребят в Обергофе!Надеюсь,таки получится поехать.
Пушинка: С днем рождения Андрея :)
Dojdlivaia:
Пушинка: дадада))) наконец-то он !)) *мвс*
basja: Понадобилось мне тут достать тронхеймовские фото... Ну и как-то так получилось, раз уж нет фото Косинцева, ... в общем, немного Андрея
Dojdlivaia: красавище! basja, спс... Если чего еще интересного в Тронхеймосвской папке увидишь.. каких нить там чехов *смущенный смайл* или австрийцев - тащи, не стесняйся:)
Пушинка: Бааааасищщеееее *мвс мвс мвс* Андрююююююююююшааааа *мвс мвс мвс лаф лаф лаф* можна мне фулл сайз?
Gaucho: Dojdlivaia пишет: каких нить там чехов *смущенный смайл* или австрийцев а еще особенно поляков там всяких или словаков
Sandrine: Андрей начал вести блог(по возможности,буду переводить) http://turnir.com.ua/deryzemlja
Dojdlivaia: Молодец какой!!! Пишет, на комменты отвечает, фотки выкладывает:) Вот эта, с Примой особенно нра:) и эта. Она такая.. типичная. Есть аналогичные фотки чехов, словачек, и ещё каких-то пупсиков:) и все остальные:)
Sandrine: Dojdlivaia пишет: Вот эта, с Примой особенно нра:) ага,два молодца-красавца таких сидят
ranechka: там еще кто-то третий)
Sandrine: ranechka пишет: там еще кто-то третий а по-моему,это только штаны висят
Roeschka: Ах... у Андрея такая форма клевая черная Интересно почему у него отличная от всех украинцев она?
ranechka: а мне наоборот их форма не нра((
Sandrine: а фотка есть у кого-то? а то я весь этап не смогу посмотреть ranechka не швидче,а швидше
ranechka: Sandrine пишет: не швидче,а швидшену это к Руденчику претензии
Sandrine: ranechka пишет: ну это к Руденчику претензии рідну мову уже забыл,зараза
Rebelix: Мне тоже черная форма очень понравилась Ждем сегодня отлично выступления, спринт как мы знаем конек Андрюши, удачи ему!
basja: пока Пушинка меня заслуженно не побила за игнорирование темы Великого Украинца, быстренько исправляюсь Эстафета, Эстерсунд.
Пушинка: basja я тебя люблю
Sandrine: basja спасибочки
Julia_s:
Julia_s:
Julia_s:
Julia_s:
Julia_s:
Пушинка: Julia_s, дякуємо =))) красень, як завжди =))
Julia_s:
Julia_s:
Rebelix: и что же он там немерился делать?
Пушинка: гыгык Julia_s , спасип)
Julia_s: Появилась новая запись в блоге Андрея: "Вітання зі Словенії" Давненько не писав – сподіваюся, самі розумієте чому. Сезон почався. Окрім того, що змагання, так ще і дорога. Раз на сім днів в середньому ми переїжджаємо з місця на місце. Крім того, організатори не завжди забезпечують нас, спортсменів, безкоштовним інтернетом. От наприклад словенці. Ми мешкаємо у місті Блед, знаменитому в колишній Югославії курорті, де любив відпочивати їхній маршал Тіто. Тут є такий собі прес-центр для спортсменів – з інтернетом. Він розташований за кількасот метрів від готелю і працює тільки до 20.00. Так що до мережі випадає дістатися тільки у ці два дні, поки не почалися старти. Як почався сезон, усі бачили. Можна, я не буду розбирати кожну гонку і відповідати на питання, які багато ставлять на різних форумах різних сайтів – типу „як же так” і „що відбулося на тій чи тій стрільбі”? Не тому, що не хочу – просто зараз трохи не той час і не той сезон. Одне скажу – своїм загальним результатом на цих двох етапах я незадоволений. „Двадцятку” у Швеції не рахую зовсім – то був просто жах. Неправильно зроблена поправка на вітер – і в принципі далі „упиратися” сенсу вже не було. Хоча я упирався, хотів перевірити себе. Ну а далі – все-таки чекав трохи кращого результату на тлі інших. До речі, звертаю вашу увагу, як почали сезон Австрія та Франція, ну і Норвегія. І як – ми, Росія, Білорусь, німці. Ну, у німців криза в команді, а решта прикладів – це до вічної теми, як тримати форму всю зиму, починаючи з перших етапів. Одні вміють це робити дуже добре, і завжди вміли, знають секрети. Інші – намагаються ті секрети розгадати. Але мені чомусь здається, що у лютому перша десятка в усіх гонках буде дуже не схожа на ті протоколи, які складаються зараз. До речі, те, що я обіцяв – пару слів про Ванкувер. Нагадаю, ми були там минулого року на передолімпійському тижні. Дуже приємне враження залишилося від готовності траси. Натуральний сніг, якісно викладений, хороша розмітка – видно, що професіонали працювали. Сама по собі траса зовсім непроста. На перший погляд, рівнина, спуски і не дуже круті підйоми. На тренуванні було все так легко і добре. А в гонці – ого-го! Не дуже круті підйоми перетворилися на „тягни”, на яких треба включатися не 20-30 метрів, а всі 60-70. Ідеш, а він не закінчується і не закінчується. Але так скажу – якщо людина в хорошій формі, проблем сильних не буде. Адже всі проїхали, все побачили. А якщо не готовий, то на будь-якій трасі „помиратимеш”. За акліматизацію я зовсім не хвилююся – ми їдемо у Канаду більше, ніж за два тижні до стартів. Минулого року тижня в принципі вистачило, щоб до зміни часу прилаштуватися. Хоча, до речі, мені особисто у Кореї на чемпіонаті світу було легше, ніж в Канаді. У Вістлері в 6-й вечора вже хотілося спати, а в 4-ій ранку уже вставали. Навіть коли вже звикли, все-одно відчувалося, що ми не по своєму часу живемо. Зате до перепадів висоти пристосовуватися не треба – це важливіше. У Вістлері низько – 600-800 метрів над рівнем моря, а це зручно для спортсменів, без кисневого екстриму. Тому якщо буде хороша погода і сніг, значить – природа за нас. А отут, в Словенії, погода не дуже за нас – вологість, сильний вітер. На стадіон у Поклюку з Бледа потрібно їхати кілометрів 20, причому весь час вгору – перепад висот тут серйозний, метрів 800. Ці переїзди трохи втомлюють. Скоро додому, але якщо навіть вдасться приїхати в Україну, то ненадовго. 20-го грудня закінчуються змагання в Поклюці, а не пізніше 27-го числа нам з Оксаною Хвостенко треба вже вилітати в Німеччину – будемо вітати німців з Різдвом і бігати на їхній різдвяній гонці у Гельзенкірхені. Це – 28 грудня. А потім – збір в Обертіллаху до січневих етапів. Планую, що до мене у гості в Австрію приїдуть мої дівчата – Наталя і Таня. От ця думка мене найбільше зігріває на цих словенських вітрах. Обіцяв ще свіжі фотографії – пам’ятаю. Думаю привезти або передати їх в Україну на якихось зовнішніх носіях після Поклюки. Бо з місцевими інтернетами не дуже-то напередаєш. І насамкінець – хочу подякувати вболівальникам, які приїжджають на етапи. Я пам’ятаю часи, коли на трибунах взагалі нікого не було – ні наших, ні росіян. Зараз українські прапори по трасі, на трибунах. Ми все це бачимо, ми вас чуємо – це для нас величезна допомога!
Julia_s: Вот та же запись на русском: "Поздравление из Словении" Давненько не писал - надеюсь, сами понимаете почему. Сезон начался. Кроме того, что соревнования, так еще и дорога. Раз в семь дней в среднем мы переезжаем с места на место. Кроме того, организаторы не всегда обеспечивают нас, спортсменов, бесплатным интернетом. Вот например словенцы. Мы живем в городе Блед, знаменитому в бывшей Югославии курорте, где любил отдыхать их маршал Тито. Здесь есть некий пресс-центр для спортсменов - с интернетом. Он расположен в нескольких сотнях метров от отеля и работает только до 20.00. Так что к сети выпадает добраться только в эти два дня, пока не начались старты. Как начался сезон, все видели. Можно, я не буду разбирать каждую гонку и отвечать на вопросы, которые много ставят на различных форумах различных сайтов - типа "как же так" и "что произошло на той или иной стрельбе"? Не потому, что не хочу - просто сейчас немного не то время и не тот сезон. Одно скажу - своим общим результатом на этих двух этапах я недоволен. "Двадцатки" в Швеции не считаю вовсе - это был просто ужас. Неправильно сделана поправка на ветер - и в принципе дальше "упираться" смысла уже не было. Хотя я упирался, хотел проверить себя. Ну а дальше - все-таки ожидал немного лучшего результата на фоне других. Кстати, обращаю ваше внимание, как начали сезон Австрия и Франция, ну и Норвегия. И как мы, Россия, Беларусь, немцы. Ну, у немцев кризис в команде, а остальные примеров - это к вечной темы, как держать форму всю зиму, начиная с первых этапов. Одни умеют это делать очень хорошо, и всегда умели, знают секреты. Другие - пытаются те секреты разгадать. Но мне почему-то кажется, что в феврале первого десятка во всех гонках будет очень не похожа на те протоколы, которые складываются сейчас. Кстати, то, что я обещал - пару слов о Ванкувер. Напомню, мы были там в прошлом году на предолимпийском недели. Очень приятное впечатление осталось от готовности трассы. Натуральный снег, качественно выложен, хорошая разметка - видно, что профессионалы работали. Сама по себе трасса вовсе непростая. На первый взгляд, равнина, спуски и не очень крутые подъемы. На тренировке было все так легко и хорошо. А в гонке - ого-го! Не очень крутые подъемы превратились в "тяни", на которых надо включаться не 20-30 метров, а все 60-70. Идешь, а он не заканчивается и не заканчивается. Но так скажу - если человек в хорошей форме, проблем сильных не будет. Ведь все проехали, все увидели. А если не готов, то на любой трассе "умирает". По акклиматизацию я совсем не волнуюсь - мы едем в Канаду больше, чем за две недели до стартов. В прошлом году неделе в принципе хватило, чтобы к изменению времени приспособиться. Хотя, кстати, мне лично в Корее на чемпионате мира было легче, чем в Канаде. В Вистлер в 6-й вечера уже хотелось спать, а в 4 утра уже вставали. Даже когда уже привыкли, все равно чувствовалось, что мы не по своему времени живем. Зато к перепадам высоты приспосабливаться не надо - это важнее. В Вистлер низко - 600-800 метров над уровнем моря, а это удобно для спортсменов, без кислородного экстрима. Поэтому если будет хорошая погода и снег, значит - природа за нас. А здесь, в Словении, погода не очень за нас - влажность, сильный ветер. На стадион в Поклюка с Бледа нужно ехать километров 20, причем все время вверх - перепад высот здесь серьезный, метров 800. Эти переезды немного утомляют. Скоро домой, но если даже удастся приехать в Украину, то ненадолго. 20-го декабря заканчиваются соревнования в Поклюке, а не позднее 27-го числа нам с Оксаной Хвостенко надо уже вылетать в Германию - будем приветствовать немцев с Рождеством и бегать на их рождественской гонке в Гельзенкирхене. Это - 28 декабря. А потом - сбор в Обертиллаху до январских этапов. Планирую, что ко мне в гости в Австрию приедут мои девушки - Наталья и Таня. Вот эта мысль меня больше всего согревает на этих словенских ветрах. Обещал еще свежие фотографии - помню. Думаю привезти или передать их в Украину на каких-то внешних носителях после Поклюка. Ибо с местным Интернет не очень-то напередаеш. И напоследок - хочу поблагодарить болельщиков, которые приезжают на этапы. Я помню времена, когда на трибунах вообще никого не было - ни наших, ни русских. Сейчас украинские флаги по трассе, на трибунах. Мы все это видим, мы вас слышим - это для нас огромная помощь!
Julia_s: Фотографии из Поклюки:
полная версия страницы